Властивості компонентів:
Високодисперсний діоксид кремнію (SiO2) завдяки своїм фізико-хімічним властивостям створює електрично заряджені колоїдні системи, які за рахунок високої дисперсності, мають виражену сорбційну здатність. Діоксид кремнію активно зв'язує і виводить з організму ендогенні, а також екзогенні агресивні речовини різного генезу - інфекційні токсини, медикаменти, отрути, солі важких металів, радіонукліди, продукти розпаду алкоголю та токсичні метаболіти; допомагає впоратися з патогенними мікроорганізмами, алергенами. Діоксид кремнію не розщеплюється в травному тракті і не всмоктується, залишаючи організм природним шляхом в незмінному вигляді; при його використанні зберігаються корисні складові флори шлунково-кишкового тракту, не порушується травлення.
Пектин має здатність нейтралізувати токсичні речовини - пестициди, іони важких металів, радіоактивні елементи, не порушуючи при цьому баланс організму, завдяки чому рекомендується до раціону людей, що контактують з небезпечними речовинами або проживають в екологічно несприятливих регіонах. Користь пектину полягає також в його здатності нормалізувати мікрофлору кишківника, проявляти помірні протизапальну та обволікаючу дії на слизові шлунку та кишківника, формувати оптимальні умови для розвитку популяції корисних для організму бактерій.
Хітозан - це амінополісахарид із хітинових оболонок ракоподібних морських тварин; є джерелом натуральних харчових волокон, після потрапляння в організм людини, практично не засвоюючись, за рахунок сорбційних властивостей виводить з організму шкідливі речовини, алергени, жири, сприяє підтриманню нормальної мікрофлори травного тракту, зниженню кислотності шлункового соку, відновленню слизової шлунку, підсиленню перистальтики кишківника, усуненню дисбактеріозу. Хітозан також має імунокорегуючу, онкопротекторну дії. Крім того, він покращує обмін речовин в підшлунковій залозі і печінці, оптимізує їх функції, тим самим попереджуючи порушення моторики жовчовивідних шляхів і кишківника. Хітозан має антибактеріальну і антимікотичну дії, сприяє кращому засвоєнню кальцію, вітамінів, укріпленню зубів і кісток, профілактиці остеопорозу.
Лактулоза транзитом, в незмінному вигляді, практично не всмоктуючись, проходить в дистальний відділ кишківника, де виступає харчовим субстратом (тобто є пребіотиком) для сахаролітичних бактерій (біфідо- і лактобактерій), сприяє їх розвитку та з їх участю піддається ферментації з утворенням коротколанцюгових жирних кислот (в основному, оцтової, пропіонової, масляної). Ці кислоти і їх солі мають трофічний ефект, приймають участь в стимуляції неспецифічного імунітету, сприяють зсуву рН в кислий бік, гальмуючи тим самим розвиток хвороботворної мікрофлори і зменшуючи інтоксикацію продуктами їх життєдіяльності.
Підвищуючи осмотичний тиск в просвіті товстої кишки, лактулоза стимулює перистальтику, врегульовує моторику кишківника, завдяки чому зменшується час контакту інфекційних агентів та їх метаболітів зі слизовою кишківника та полегшується елімінація їх з організму.