Фармакодинаміка.
Левокарнітин є природним компонентом організму і відіграє фундаментальну роль в утилізації ліпідів. Це фактично єдиний переносник, який транспортує довголанцюгові жирні кислоти через внутрішню мітохондріальну мембрану для їх участі у бета-окисненні. Крім цього, левокарнітин бере участь у проміжному метаболізмі, транспортуючи ацетильовані фрагменти, які утворюються в результаті бета-окиснення, що сприяє збереженню внутрішньо-мітохондріального коензиму А і таким чином збільшує енергетичну доступність клітини:- стимулюючи окиснювальну утилізацію пірувату; - стимулюючи декарбоксилювання амінокислот із розгалуженим ланцюгом; - беручи участь у печінковому кетогенезі.
Фармакокінетика.
Після одноразового повільного внутрішньовенного введення (протягом 5 хвилин) 30 мг/кг левокарнітину концентрації вільного та загального карнітину досягають своїх максимальних значень з першого введення. Повернення до нормальних початкових значень відбувається повільно, оскільки через 24 години після ін’єкції концентрація в плазмі крові вища, ніж до введення лікарського засобу.
Середній уявний період напіврозподілу становить приблизно 0,8 години (альфа-фаза), а середній уявний період напіввиведення становить приблизно 24 години (бета-фаза).
Виведення левокарнітину відбувається зі сечею, приблизно 80 % введеної дози виводиться протягом 24 годин після ін’єкції.
Доклінічні дані безпеки
Доклінічні дослідження токсичності левокарнітину, проведені на тваринах у дозах, що значно перевищують терапевтичний діапазон, не виявили ознак токсичності.
Дослідження мутагенності, проведені на Salmonella typhimurium, Saccharomyces cerevisiae та Schizosaccharomyces pombe, показали, що левокарнітин не є мутагенним.
Довгострокові дослідження канцерогенного потенціалу левокарнітину на тваринах не проводилися.
Дослідження репродуктивної функції проводились на щурах і кроликах. У самців або самок щурів левокарнітин не впливає на здатність спаровуватися, показники фертильності, ембріональний/фетальний розвиток і масу тестикул. Новонароджені як першого, так і другого покоління демонструють нормальний розвиток і поведінку.
Ознак тератогенної дії у тварин не виявлено. Однак, у кроликів при застосуванні найвищої дози (600 мг/кг/добу) спостерігалася дещо більша кількість постімплантаційної загибелі плода порівняно з групою контролю. Це підвищення не суттєве.
Враховуючи невелику величину зміни та відсутність статистичної значущості, біологічна релевантність цих результатів для людей є низькою.